День вдячності батькам на 11-му Антинаркотичному спортивно-терапевтичному таборі

Місія та посил Батьківського дня

Святкування Батьківського дня вже давно стало добрим звичаєм на антинаркотичних таборах, які організовує та проводить Міжнародна Антинаркотична Асоціація, до складу якої входить Європейський Інститут Залежності «Адомед». У цей день усі: учасники та випускники програми реабілітації, ті, хто тільки-но перейшли на етап ресоціалізації, співробітники та керівники регіонів – усі вони готуються до зустрічі з найповажнішими та найвагомішими людьми у світі. Хтось скупляє квіти, інші пишуть вірші, хтось готує пісню, а хтось просто готує своє серце, аби сказати, здавалося б, прості, але такі важливі слова своїм матерям.

Спорт як терапія залежності

Ми вже говорили про важливість спортивного розвитку для процесу одужання залежних людей. Регулярні систематичні тренування укріплюють не тільки тіло, але і дух. Вони привчають людину до розпорядку дня, відповідальності; вчать її долати перешкоди, лінь та досягати успіху попри усі перешкоди. Тому співробітники Європейського Інституту Залежності «Адомед» роблять окремий акцент на регулярному фізичному розвитку одужуючих не тільки запроваджуючи систематичні тренування у закладах психосоціальної реабілітації, а й надаючи їм можливість познайомитися зі спортивними зірками не тільки загальноукраїнської, а й всесвітньої величини. І найкраще місце для такого знайомства – саме табір, адже тут щохвилини відбувається купа цікавих подій та приїжджає безліч цікавих людей. У передостанній день антинаркотичного табору до одужуючих від залежності хлопців та дівчат з дружнім візитом приїхав 4-хразовий чемпіон з бойового самбо – Ярослав Амосов, який провів мотиваційну групу для учасників табору, розповівши їм на власному прикладі той непростий, але у той самий час чудовий шлях, який відкриває тверезість та спорт. По закінченні групи усі присутні на таборі учасники та гості мали змогу поспостерігати за поєдинком справжніх чемпіонів: Ярослава Амосова та Павла Єфімчука, яке спортсмени проводили безпосередньо на території табору. Як зізнаються самі одужуючі, такі зустрічі та розмови сильно надихають їх до подальшої наполегливої боротьби на шляху до омріяної перемоги над своєю хворобою.

Прокачка психологічної та духовної сфер

Біологічна (або фізична) – лише одна з 4-х сфер, в яких повинна одужувати залежна людина. Враховуючи цей важливий фактор, організатори табору планували різноманітні заходи по дню таким чином, щоб одужуючі могли розвиватися у усіх чотирьох сферах одночасно. Для проведення психотерапевтичної групи був запрошений талановитий та досвідчений фахівець в роботі з залежними людьми – Олексій Лінник. Після групи усі бажаючи мали змогу не тільки поглибити (а хтось, взагалі – згадати) свої знання у духовній сфері, відвідавши групу зі святими отцями: Дмитром та Олексієм, але й отримати від них особисте наставництво та мудру пораду. Встановлення особистих взаємовідносин залежної людини з Вищою Силою є неймовірно важливим для її подальшого одужання, адже саме віра і тільки вона здатна надати залежному сил у найскладніші і найсмутніші часи.

Особлива програма для батьків

У той час, як учасники табору, як завжди, яскраво та насичено проводили час, для їхніх батьків, які вже почали активно з’їжджатися до санаторію «Пролісок», організатори підготували окрему цікаву та корисну програму. Найважчим завданням, як для кожної матері чи батька, дружини чи чоловіка, так і для кожного одужуючого, була саме зустріч зі своїми близькими. Адже багато що відбулося, багато всього колись було сказано та зроблено, і, не дивно, що обом сторонам було трохи ніяково спілкуватися в тверезості, розмірковувати над помилками та вчинками, та будувати плани на майбутнє. Скажу коротше: сльози з’являлися не тільки на очах учасників зустрічі, а й на очах тих, хто просто зі сторони спостерігав за цими зворушливими картинами. Після зустрічі та спілкування з близькими, батькам було запропоновано відвідати семінар для співзалежних та групову психологічну терапію, де вони не тільки поглибити свої знання хвороби залежності та співзалежності, а й отримати розуміння та підтримку від інших батьків та родичів залежних людей, яка безсумнівно є дуже важливою для кожної, присутньої на таборі, людини. Також батькам було запропоновано відвідати групу арт-терапії, яка також вже не перший рік є ефективним інструментом у роботі з залежними та співзалежними. Та у наших жорстоких реаліях сучасного свту волонтерам «Адомед» все частіше, замість класичної арт-терапії, приходиться займатися її дещо модифікованим видом, здійснюючи паралельно боротьбу з поширенням наркотоварів у нашій країні. Звичайно, що окрім офіційних груп батьки та родичі мали також достатньо часу для спілкування з близькими, спільного відпочинку, трапези та навіть – веселих ігор у арчеритаг.

Вечірній концерт для батьків

Увечері на учасників табору та гостей, як завжди, чекав концерт. Зрозуміло, що вечірній концерт того дня був повністю присвячений батькам. Їх одужуючі діти, жінки та чоловіки спеціально протягом довгого часу готували для них спеціальні виступи, комічні постановки, ліричні пісні та просто щирі слова вдячності. Звичайно, що батьки очікували якихось сюрпризів від дітей, та того, що на сцені з’являться справжні зірки, такі як: Євгеній Кошевий та автор студії «Квартал-95» Андрій Головань, вони точно не очікували. Автор «Кварталу» виконав для глядачів ліричний та зворушливий гімн, присвячений об’єднанню сильних та, у той час, турботливих та люблячих матерів, яке також відоме під назвою «MAAmki». Також своїми творчими та гумористичними виступами гостей порадували учасниці  гурту «Жіночий Квартал» Віра Кекелія та Марта Адамчук, до яких у той вечір долучився випускник Інституту «Адомед» – Максим Козаченко. Услід за ними своїм гумором та веселим настроєм з публікою ділилися коміки «Improv Live Show» Валік Міхієнко, Росан Мішер‘яков та Константин Трембовецький. Але найголовніший та найбільш зворушливий виступ був у кінці концерту, коли на сцені вийшли залежні учасники табору, які вже пройшли курс психосоціальної реабілітації та ресоціалізації, або ж тільки-но його проходять. На цей раз вони вийшли не співати і не читати вірші. Вони вийшли, аби сказати своїм матерям найголовніші у світі слова; аби подякувати за усі ті безсонні ночі, витрачені на них нерви та сиве волосся; за те, що вони ніколи не опускали рук та не втрачали віри.

***

Це був незабутній вечір. Повітря святкової зали було сповнено теплом, ніжністю та любов’ю. Не дивлячись на різні історії, вік, та життєві обставини присутніх у залі людей, зі впевненістю можна було сказати одне – цей вечір торкнувся навіть найбільш закритої людини та розчулив навіть найхолодніше серце.

НЕ ІСНУЄ НІЧОГО НЕ МОЖЛИВОГО ДЛЯ ТОГО, ХТО МАЄ ВІРУ ТА НАПОЛЕГЛЕВІСТЬ!