Марихуана: особливості залежності та її лікування

Далі поговоримо про те, що таке канабіс. Це узагальнена назва, що об’єднує низку психоактивних речовин, одержуваних із квітучих частин рослин роду коноплі. Його основний активний компонент — ТГК (тетрагідроканабінол). Він втручається в роботу нейромедіаторів, що відповідають за настрій, увагу, пам’ять. Згодом мозок «звикає» до зовнішньої стимуляції, і природні механізми згасають. Багато хто переконаний, що «травичка — це не наркотик». Але канабіс — психоактивна речовина, і його систематичне куріння не проходить без наслідків.

Марихуану зазвичай курять: у самокрутках, через трубку, бонг або вейп. Ефект відчувається швидко: від кількох секунд до кількох хвилин. Це робить канабіс особливо привабливим для новачків — начебто «безпечно спробувати», «усього на вечір». Але за цим часто не видно головного: куріння марихуани — не просто розслаблення, це — вдихання речовин, що впливають на мозок.

Як визначити, чи курила людина травичку? Зрозуміти, що людина вжила марихуану, можна за сукупністю ознак. Зовні помітні почервонілі очі, розширені зіниці, уповільнені рухи, «загальмованість». Мова стає переривчастою, людина може не закінчити фразу, забути, про що почала говорити. Часто спостерігається раптовий сміх без причини або навпаки — надмірна тривожність. У декого з’являється сильний апетит («пробиває на їжу»). Поведінка може здаватися «тупуватою» або дивно розслабленою.

Безкоштовна анонімна консультація

Отримати консультацію

З точки зору лікаря, важливо вміти відрізняти епізодичне вживання від стійкої моделі, коли людина систематично «відходить» від реальності у змінений стан свідомості. Тоді це вже не питання «одного вечора», а ознака залежності.

Ознаки вживання марихуани:

• почервоніння очей і розширені зіниці;
• сильний запах трави від одягу або волосся;
• уповільнена мова, загальмованість, «загублений» погляд;
• різка зміна настрою — від сміху до тривожності;
• підвищений апетит, особливо на солодке або жирне;
• сухість у роті, спрага;
• незвичайна поведінка — неуважність, забудькуватість, неадекватні реакції.

Ці ознаки особливо помітні в перші 1-3 години після вживання.

Які наслідки вживання марихуани? Канабіс далеко не такий нешкідливий, як прийнято думати. Крім тимчасової ейфорії, він викликає цілий спектр побічних реакцій. Найчастіше: стрибки тиску, запаморочення, сухість у роті, прискорене серцебиття. При тривалому вживанні, коли вже формується марихуанова залежність, порушується короткочасна пам’ять, погіршується увага, знижується мотивація.

Підлітки, які вживають марихуану, часто «застряють» у розвитку — емоційному, соціальному, когнітивному. Також є дані про підвищений ризик психічних розладів: тривожних станів, панічних атак, депресії, і навіть психозів.

Деякі пацієнти з вразливою психікою вперше стикаються з галюцинаціями саме після «нешкідливого затягування». Варто розуміти: наслідки куріння конопель на організм залежать від віку, частоти прийому та індивідуальної схильності. Залежність від канабісу потребує лікування і професійного підходу.

Міф про те, що від марихуани не буває залежності, дуже популярний. Але десятки наших пацієнтів не можуть заснути, поїсти або зосередитися без «косяка». Це і є залежність: коли мозок уже не справляється без зовнішнього підживлення. Формується вона не відразу. Часто через місяці або навіть роки регулярного вживання. Але коли виникає, людина втрачає контроль: пробує кинути, а потім знову повертається. При спробі відмовитися виникають абстинентні симптоми, простіше кажучи, ломка від марихуани. Симптоми: дратівливість, безсоння, втрата апетиту, тривога, депресивні стани. Фізично це не так гостро, як при опіатах, але психологічно — дуже важко. Особливо складно тим, хто вживав наодинці і прив’язував паління до емоційного розвантаження або відходу від проблем. Ось що таке залежність від марихуани.

Отже, як проявляється залежність від марихуани, зрозуміло. Помітивши симптоми, потрібно вжити заходів. Лікування залежності від марихуани починається з чесного зізнання: у мене проблема. Це вже половина шляху. Зазвичай ми починаємо з індивідуальної консультації, на якій говоримо про деталі: причини, частоту вживання, мотивацію.

Наступний етап — когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає виявити «тригери», тобто ситуації та емоції, які провокують бажання вжити, і вчить замінювати це здоровими стратегіями. Іноді ми підключаємо медикаментозну підтримку: наприклад, для корекції сну, зняття тривоги чи депресії. Добре працюють групи підтримки: людина бачить, що вона не одна, що інші справляються.

Головне — не чекати, поки «саме пройде». Залежність — це не слабкість, а порушення, з яким можна і потрібно працювати. Що раніше, то легше і швидше повернення до ясного, тверезого життя.