Біполярний розлад: симптоми, причини, та лікування

Біполярний розлад (біполярка) – це одне з найпоширеніших психічних захворювань, яке зачіпає безліч людей з усього світу. Біполярка проявляється випадковими нападами манії, а також депресії, які можуть бути тривалий час та серйозно вплинути на якість життя хворої людини.

Основними симптомами біполярного розладу є періоди депресії та манії, які можуть проявлятися у різних формах. Період депресії може включати почуття безпорадності, смутку, розпачу та вбитості, а також зміну апетиту, сну та концентрації уваги. З іншого боку, приступи манії можуть включати почуття ейфорії, занепокоєння, неврівноваженості, скоєння необдуманих вчинків та дивну поведінку.

Розуміння симптомів, причин і методів біполярного розладу критично важливе не тільки для тих, хто страждає від цього захворювання, а й для їхніх близьких. Воно допомагає розвивати більш ефективні стратегії лікування та покращення якості життя, а також дозволяє дійти розуміння тих людей, хто не страждає від нього. Знайомство з цією статтею може дозволити людям зрозуміти, як краще підтримувати та допомагати тим, хто живе з біполярним розладом.

Поширені симптоми біполярного розладу

Люди, які страждають від біполярного розладу, можуть переживати тривалі періоди глибокої депресії, в цьому моменті вони почуваються безпорадними та вбитими всередині, а потім переходять до періоду манії, що може призвести до необдуманих вчинків.

Одним із основних симптомів біполярного розладу є зміна настрою, яка може виявлятися у вигляді надмірної ейфорії, дратівливості або глибокого смутку та розпачу. Ці перепади настрою можуть відбуватися дуже швидко і призводять до різких змін поведінки.

Сонні розлади також є найпоширенішим симптомом біполярного розладу. Люди, які страждають від цього захворювання можуть відчувати безсоння чи навпаки надмірне бажання спати.

Крім того біполярний розлад особистості може проявлятися й іншими фізичними та психічними симптомами. Наприклад у хворих може виникати погіршення апетиту, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), запаморочення, тремтіння, пришвидшене серцебиття, порушення концентрації уваги та інші. Однак не всі ці симптоми обов’язково проявляються у кожної людини, яка страждає на це захворювання.

Причини виникнення біполярного розладу

Біполярний розлад є психопатологічним захворюванням, яке як вважається, може бути викликано комбінацією генетичних, неврологічних та навколишніх факторів.

Один із головних факторів, який може викликати біполярний розлад – генетична схильність. Якщо хтось із близьких родичів мав це захворювання, то в інших членів сім’ї збільшується ризик розвитку цього захворювання.

Нервова система та хімічний баланс мозку також відіграють важливу роль у виникненні біполярного розладу. У людей із цим захворюванням може спостерігатися дизбаланс нейромедіаторів – речовин, які передають сигнали між нервовими клітинами у мозку. Внаслідок цього змінюється робота мозку і все частіше виникають непередбачувані зміни настрою.

Сприяти розвитку “біполярки” також може навколишнє середовище та стрес. У тих хто відчуває часті та сильні стресові ситуації, ризик розвитку цього захворювання збільшується. Крім того деякі наукові дослідження показали, що у людей, які народилися та виросли у міських умовах, ризик розвитку біполярного розладу вищий, ніж у тих, хто живе у сільській місцевості.

Діагностика біполярного розладу

Біполярний розлад, діагноз при постановці якого важливо враховувати те, що його симптоми можуть бути схожими на інші психічні розлади. Однак раннє виявлення біполярного розладу є ключовим фактором успішного лікування та запобігання можливим ускладненням.

Допомога лікаря в оцінці симптомів та медичної історії допоможе визначити наявність біполярного розладу у пацієнта. Лікар проводить медичне обстеження, обговорюючи з пацієнтом його спадковість, історію хвороби та симптоми, які відчуває пацієнт.

Також для встановлення діагнозу біполярного розладу можуть використовуватися психологічні тести та обстеження. Вони включають різні опитувальники та тести, які дозволяють детально оцінити настрій, емоційну стійкість та поведінку пацієнта.

Крім того для діагностики можуть використовуватися й інші методи, такі як фізичні та неврологічні обстеження, лабораторні тести та зображення мозку, наприклад, МРТ та КТ.

Загалом для встановлення діагнозу біполярного розладу необхідно зібрати достатню кількість інформації про симптоми та медичну історію пацієнта, провести психологічні тести і, при необхідності, інші обстеження. Лікар може використовувати різні методи діагностики для підтвердження діагнозу та визначення оптимального плану лікування конкретного пацієнта.

Лікування біполярного розладу

Лікування біполярного розладу – це індивідуальний процес, який залежить від тяжкості симптомів та потреб кожного конкретного випадку та пацієнта. Найчастіше найбільш ефективним способом лікування є комбінація лікарської терапії (медикаментозного лікування), психотерапії та зміни способу життя.

Основними лікарськими засобами для біполярного розладу є стабілізатори настрою, антидепресанти та антипсихотики. Однак кожен препарат може працювати по-різному у різних пацієнтів, і оптимальна комбінація може вимагати достатньої кількості часу для правильного курсу лікування.

Психотерапія може допомогти пацієнтам керувати своїми симптомами та розвивати стратегії для підвищення своєї самосвідомості. Когнітивно-поведінкова терапія та інтерперсональна терапія можуть допомогти пацієнтам у розвитку навичок управління своїм станом та покращенні зв’язків з оточуючими.

Підтримка від близьких та друзів відіграє важливу роль у лікуванні біполярного розладу. Спілкування з людьми, які розуміють та підтримують, дозволяє пацієнтам почуватися менш ізольованими та покращувати їхнє повсякденне життя.

Зміна способу життя, така як підтримка здорового способу життя, правильне харчування, регулярні фізичні заняття та сон, також можуть допомогти пацієнтам керувати своїми симптомами. Уникнення стресових ситуацій, алкоголю та наркотиків також можуть знизити ризик загострення біполярного розладу.

Хоча біполярний розлад може бути хронічним, багато пацієнтів одужують, після чого можуть жити повноцінним життям за допомогою відповідного лікування та підтримки. Важливо знайти оптимальний план лікування та підтримувати зв’язок із лікарем, щоб пристосовувати його відповідно до змін симптомів та потреб.